37. Збудуй ковчег перед Нашими очима й згідно з Нашим одкровенням. І не проси Мене за несправедливих — воістину, їх буде втоплено!»
38. Він будував ковчег, і щоразу, коли проходила повз нього старшина з народу його, то глузувала. Він сказав: «Якщо ви глузуєте з нас, то поглузуємо з вас і ми — так само, як ви глузуєте з нас!
39. Скоро ви дізнаєтесь, на кого впаде кара, яка принижує, й на кого впаде кара вічна!»
40. І коли прийшов наказ Наш, і відкрилося джерело в печі, то сказали Ми: «Візьми туди пару від кожного виду та свою родину — крім тих, про яких вже було сказано слово, а ще візьми тих, які увірували». Але небагато увірувало разом із ним![1]
41. Він сказав: «Заходьте в нього! З ім’ям Аллага він буде пливти й зупинятися. Воістину, Господь мій — Прощаючий, Милосердний!»
42. Ковчег із ними плив серед хвиль, схожих на гори, і Нух покликав свого сина, який стояв на самоті: «Сину мій! Сідай разом із нами та не лишайся з невіруючими!»
43. Той сказав: «Я зійду на гору, й вона врятує мене від води». Відповів [Нух]: «Сьогодні ніхто не врятується від наказу Аллага, якщо Він не змилується!» Постала між ними хвиля, і був той одним із утоплених.
44. І було сказано: «О земле! Поглинь свою воду! О небо! Припини!» Спала вода та здійснився наказ. [Ковчег] зупинився на горі аль-Джуді, й було сказано: «Нехай же згинуть люди несправедливі!»[2]
45. І звернувся Нух до Господа свого: «Господи! Мій син — із моєї родини. Обіцянка Твоя правдива, і Ти — Наймудріший Суддя!»
46. Сказав Він: «О Нуху! Твій син не з твоєї родини. Такий вчинок не є праведним, тож не проси в Мене того, про що не маєш знання! Я закликаю тебе не бути одним із невігласів!»
47. Той сказав: «Господи! Я шукаю в Тебе захисту і не буду просити про те, про що не маю знання! Якщо Ти не простиш мене й не змилуєшся наді мною, то я буду одним із тих, які втратять усе!»
48. Було сказано: «О Нуху! Сходь із миром від Нас і благословеннями — на тебе й на народи, які з тобою! Але будуть і народи, яких Ми наділимо благами, а потім вразимо болісною карою від Нас!»
49. Такими є звістки про потаємне, які Ми даруємо тобі в одкровенні. Перед цим не знав їх ні ти, ні твої люди. Тож терпи! Воістину, добрий вихід чекає на богобоязливих!
50. До адитів Ми [послали] брата їхнього Гуда. Він сказав: «О народе мій! Поклоняйтеся Аллагу! У вас немає бога, крім Нього! А ви тільки вигадуєте!
51. О народе мій! Я не прошу за це винагороди у вас. Винагородить мене тільки Той, Хто мене створив. То невже ви не розумієте?
52. О народе мій! Просіть прощення в Господа вашого, а потім кайтеся перед Ним. Він проллє вам з неба щедру зливу й додасть вам сили до вашої сили. І не відвертайтеся, наче грішники!»
- ↑ «Джерело в печі» — таку думку щодо тлумачення слова «таннур» мав ат-Табарі. Разом із тим він та інші тлумачі Корану наводять перекази, згідно з якими мається на увазі «поверхня землі» («ваджг аль-ард»). Але, наприклад, аль-Багаві відзначає: «Це піч, у якій випікають хліб, і так сказали більшість тлумачів». Стверджують, що Нух почав завантажувати ковчег, коли побачив воду в печі.
- ↑ Серед тлумачів Корану немає одностайної думки щодо розташування гори аль-Джуді. Аль-Багаві, наприклад, вважає, що вона знаходиться поблизу міста Мосул (північ Іраку). Це твердження зустрічається й в інших коментарях (ат-Табарі, ібн Касір).
