17. Він проливає з неба воду, якою долини наповнюються відповідно до своїх розмірів. На своїй поверхні потік несе піну. Така сама піна з'являється й на тому, що вони плавлять у вогні, виробляючи прикраси або якесь начиння. Так Аллаг пояснює істину й неправду. Згодом піна зникне, а те, що приносить користь людям, залишиться на землі. Так Аллаг наводить притчі.[1]
18. На тих, які відповіли своєму Господу, чекає найкраще. А якби у тих, які не відповіли Йому, було все, що на землі й ще стільки ж, то вони неодмінно спробували б відкупитись. На них чекає гірка відплата, і притулком їхнім буде геєна. Який мерзотний цей притулок!
19. Невже той, хто знає, що зіслане тобі від Господа твого — істина, такий самий, як і сліпий? Воістину, згадують це тільки обдаровані розумом,
20. які виконують обіцянку перед Аллагом і не порушують заповіту;
21. які з'єднують те, що наказав з'єднувати Аллаг, мають страх перед Господом своїм і бояться суворої відплати;
22. які виявляють терпіння, прагнучи до лику Господа свого, звершують молитву, таємно й відкрито жертвують із того, чим Ми їх наділили, відштовхують зло добром. Чекає на них остання обитель —
23. сади Едену, куди вони ввійдуть разом зі своїми праведними батьками, дружинами й нащадками. До них будуть входити ангели через усі ворота:
24. «Мир вам за терпіння ваше!» Яка ж прекрасна остання обитель!
25. А на тих, які порушують обіцяне перед Аллагом після завіту з Ним, які розривають те, що Аллаг наказав з'єднувати, і які поширюють безчестя на землі — чекає на них прокляття й чекає найгірша обитель!
26. Аллаг збільшує наділ, кому побажає, й зменшує, кому побажає. Вони радіють земному життю, але життя земне в порівнянні з життям наступним — лише тимчасова насолода!
27. Говорять ті, які не увірували: «Чому не зіслано йому знамення від Господа його?» Скажи: «Воістину, Аллаг збиває зі шляху, кого побажає, та веде прямим шляхом того, хто до Нього навертається,
28. тих, які увірували й знайшли спокій для своїх сердець у згадуванні Аллага!» Хіба ж не в згадуванні Аллага знаходять спокій серця?
29. На тих, які увірували й робили добро, чекає блаженство та найкращий притулок!
30. Так Ми відіслали тебе до народу, раніше якого жили інші народи, щоб ти читав йому те, що Ми тобі відкрили. Але вони не увірували в Милостивого. Скажи: «Він — Господь мій, немає бога, крім Нього! На Нього я покладаюся й до Нього я повернуся!»
31. Якби через якесь [писання] рухались гори, виверталася земля чи говорили померлі, то це був би Коран. Але вся справа належить Аллагу. Невже ті, які увірували, не знають, що якби Аллаг побажав, то Він повів би прямим шляхом усіх людей? Тих, які не увірували, будуть і далі вражати лиха за те, що вони робили. Або вони будуть поряд із їхніми житлами, доки не прийде обіцяне Аллагом. Воістину, Аллаг не порушує обіцянки![2]
32. Із посланців, які жили раніше за тебе, також глузували. Я давав їм певний час, а потім карав отих. Яким же було це покарання!
- ↑ Аль-Багаві коментує: «Аллаг зробив ці слова прикладом істини й неправди. Мається на увазі, що неправда подібна до піни, яка зникне, а істина подібна до води й металу — вона залишиться в серці!»
- ↑ Ібн Касір, посилаючись на багатьох тлумачів, говорить, що під «обіцянкою» тут мається на увазі перемога ісламу в Мецці.
