4. Ми відсилали посланцями тільки тих, хто говорив мовою свого народу, щоб вони зрозуміло пояснювали. Аллаг уводить в оману, кого побажає, і веде прямим шляхом, кого побажає. Він — Всемогутній, Мудрий!
5. І Ми відіслали Мусу зі знаменнями Нашими: «Виведи свій народ із темряви до світла та нагадай їм про Дні Аллага». Воістину, в цьому — знамення для кожного терплячого, вдячного![1]
6. Ось Муса сказав народу своєму: «Згадайте милість Аллага до вас, коли вас було врятовано Ним від роду Фірауна. Вони завдавали вам страждань, убивали ваших синів, а [собі] залишали живими ваших жінок. У цьому для вас — велике випробування від Господа вашого![2]
7. Ось ваш Господь сповістив: «Якщо ви будете вдячними, Я дарую вам іще більше! А якщо ви будете невдячними, то Моє покарання суворе!»
8. Муса сказав: «А якщо невдячними будете ви та всі, хто на землі, то Аллаг — Багатий, Хвалимий!»
9. Невже до вас не приходили звістки про тих, які жили раніше за вас — народ Нуха, адитів, самудитів, а також про тих, які жили після них, і про яких знає тільки Аллаг? Приходили до них посланці їхні з ясними знаменнями, але ті затуляли руками свої вуста й говорили: «Ми не віруємо в те, з чим послано вас, і перебуваємо у великому сумніві щодо того, до чого ви нас закликаєте!»[3]
10. їхні посланці говорили: «Невже ви маєте сумніви щодо Аллага, Творця небес і землі? Він кличе вас, щоб простити вам гріхи ваші й відстрочити до певного часу». Ті відповідали: «Та ви — люди, такі самі, як і ми. Ви прагнете відвернути нас від того, чому поклонялись наші батьки. Тож покажіть нам доказ ясний!»
11. їхні посланці говорили їм: «Ми — люди, такі самі, як і ви. Проте Аллаг дарує милість тому з рабів Своїх, кому побажає. Ми не дамо вам доказу без дозволу Аллага. І нехай віруючі покладаються на Аллага!
12. Чому ж нам не покладатися на Аллага, якщо Він повів нас нашими шляхами? Ми стерпимо те, чим ви ображаєте нас! І нехай ті, хто покладає сподівання, покладаються на Аллага!»
13. Ті, які не повірили своїм посланцям, сказали: «Ми неодмінно виженемо вас зі своєї землі, якщо ви не повернетеся до нашої релігії». Але Господь їхній відкрив їм: «Ми неодмінно знищимо нечестивців,
14. а після них Ми заселимо землю вами. Це — для тих, хто боїться постати переді Мною та хто боїться погрози!»
15. Вони просили про перемогу — і кожен упертий супротивник зазнав втрат!
16. Попереду на нього чекає геєна, а напуватимуть його напоєм із гною.
17. Він питиме його ковтками, проте ледь зможе проковтнути. Смерть оточить його з усіх боків, але він не помре. А попереду на нього чекає жорстока кара!
- ↑ «Дні Аллага» — час милості Господа до народу Муси, коли він вийшов із Єгипту (ібн Касір). Це значення стає зрозумілим із наступного аяту.
- ↑ Ат-Табарі та ібн Касір вважають, що «балаа-ун мін раббі-кум» («випробування від Господа вашого») може в цьому контексті означати й «милість від Господа вашого», «за яку ви неспроможні дякувати» (ібн Касір). Кінець аяту екзегети поєднують із початком («згадайте милість Аллага»), тому саме ця «милість» — «випробування».
- ↑ Вислів «затуляли руками свої вуста» тлумачі розуміють по-різному. Це може бути ознакою гніву, брехні чи навіть подиву (аль-Багаві). Наприклад, ібн Касір наводить переказ від ібн Аббаса, де говориться наступне: «Коли вони чули Слово Аллага, то дивувались так, що підносили свої руки до вуст».
