35. Прокляття буде над тобою аж до Судного Дня!»
36. Той сказав: «Даруй мені відстрочку — до того Дня, коли воскреснуть вони!»
37. Він відповів: «Воістину, ти — один із тих, кому дано відстрочку,
38. до того Дня, час якого визначено!»
39. Той сказав: «Господи! За те, що Ти спокусив мене, я прикрашу для них те, що на землі, й неодмінно спокушу їх усіх,
40. окрім Твоїх рабів серед них, які обрані».
41. Він сказав: «Це — прямий шлях до Мене!
42. Воістину, немає в тебе влади над Моїми рабами, крім тих, які спокусяться й підуть за тобою!
43. Воістину, геєна — місце, обіцяне їм усім!
44. Вона має сім воріт і для кожних воріт призначено їхню частину!
45. Воістину, богобоязливі будуть у садах раю, серед джерел!»
46. Увійдіть сюди з миром — у безпеці ви!
47. Ми очистимо їхні серця від ненависті, тож вони, наче брати, лежатимуть на ложах, повернувшись один до одного.
48. Там не торкнеться їх втома, і не вийдуть вони звідти.
49. Сповісти Моїх рабів про те, що Я — Прощаючий, Милосердний!
50. І що кара Моя — кара болісна!
51. І сповісти їх про гостей Ібрагіма!
52. Ось вони увійшли до нього й сказали: «Мир!» А він відповів: «Ми боїмося вас!»
53. Ті сказали: «Не бійся! Ми сповіщаємо тобі радісну звістку про розумного хлопчика!»
54. Він сказав: «Невже ви сповіщаєте мені таку радісну звістку тоді, коли вже торкнулася мене старість? Яку ж радісну звістку ви мені принесли?»
55. Вони сказали: «Ми сповістили тобі правду, тож не будь серед тих, які впадають у відчай!»
56. Він відповів: «Хто ж розчаровується в милості свого Господа, крім тих, що перебувають в омані?»
57. І сказав: «Чого ж ви хочете, посланці?»
58. Вони сказали: «Нас послали до людей грішних,
59. окрім родини Люта — ми врятуємо їх усіх,
60. окрім дружини його. Ми вирішили, що вона залишиться».
61. І коли посланці прийшли до родини Люта,
62. він сказав: «Воістину, ви — незнайомі люди!»
63. Ті сказали: «Ми прийшли до тебе з тим, у чому вони сумніваються.[1]
64. Ми принесли тобі істину й ми правдиві.
65. Серед ночі виведи свою родину й сам вирушай слідом за ними. І нехай жоден із вас не озирається! Ідіть туди, куди вам наказано!»
66. Ми повідомили йому про те, що коріння їхнє буде відтято до ранку.[2]
67. І збіглися жителі міста, радіючи.
68. [Лют] сказав: «Це — мої гості, тож не ганьбіть мене,
