75. А ті, які постануть перед Ним віруючими, які робили добрі вчинки, ті опиняться на найвищих ступенях —
76. у садах Едену, де течуть ріки. І будуть вони там вічно! Це — винагорода для тих, хто очистився.
77. Справді, Ми відкрили Мусі: «Вийди вночі разом із Моїми рабами й проклади для них суху дорогу в морі! Не бійся, що тебе наздоженуть, і не лякайся!»
78. Фіраун вирушив їм навздогін разом зі своїм військом, але море накрило його.
79. Так Фіраун ввів свій народ в оману й не повів правильним шляхом.
80. О сини Ісраїля! Ми врятували вас від ворога! Та Ми ще раніше обіцяли вам це на правому схилі гори. Також Ми дарували вам манну й перепелів.
81. їжте блага, якими Ми наділили вас, але не порушуйте дозволеного, інакше впаде на вас Мій гнів. Той, на кого впав гнів Мій, гине!
82. Воістину, Я прощаю тим, які покаялися, увірували, робили добро та йшли далі прямим шляхом!
83. Чому ти так швидко залишив свій народ, о Мусо?
84. Той відповів: «Вони йдуть слідом за мною! Я ж поспішав до Тебе, Господи, щоб Ти був задоволений мною!»
85. Аллаг сказав: «Ми випробовували народ твій після того, як ти пішов! їх збив із прямого шляху самарянин!»
86. Тож Муса повернувся до народу свого розгніваним і засмученим. Він вигукнув: «О народе мій! Хіба Господь ваш не дав вам прекрасної обіцянки? Чи надто тривалим видався вам цей строк, чи, може, ви хочете, щоб упав на вас гнів Господа вашого, і тому ви порушили те, що обіцяли мені?»
87. Вони відповіли: «Ми не порушували обіцянки, даної тобі. Але ж ми несли важкий тягар — прикраси того народу. Ми жбурнули їх [у вогонь] — так само зробив і самарянин».
88. Він виплавив їм подобу тільця, яка ще й ревла та сказав: «Оце — ваш Господь і Господь Муси, але він забув Його».[1]
89. Невже вони не бачили, що він не говорить із ними й не може ні завдати їм шкоди, ні принести користі?
90. Справді, Гарун уже говорив їм: «Народе мій! Вас лише спокушають цим! Воістину, ваш Господь — це Милостивий! Ідіть за мною та слухайтесь наказів моїх!»
91. Вони відповіли: «Ми не перестанемо поклонятися йому, поки не повернеться до нас Муса».
92. А той сказав: «О Гаруне! Що завадило тобі, коли ти побачив оману їхню,
93. йти за мною? Чому ти не послухався мого наказу?»
94. Той відповів: «О сину моєї матері! Не тримай мене за бороду й за голову! Я боявся, що ти скажеш: «Ти посіяв розбрат між синами Ісраїля та не послухався слова мого!»
95. Муса сказав: «О самарянине! А ти чого хотів?»
96. Той відповів: «Я бачив те, чого не бачили вони. Я взяв жменю піску зі слідів посланця й кинув її [у вогонь], бо саме так я захотів зробити!»
97. Муса вигукнув: «Вийди геть! Воістину, в нинішньому житті ти будеш говорити: «Не торкайтеся мене!» І чекає тебе обіцяне й не омине тебе воно! Поглянь на свого бога, якому ти поклонявся: ми неодмінно спалимо його, а потім розвіємо попіл над морем!
98. Ваш Бог — тільки Аллаг, окрім Якого немає бога, і Він осягає знанням кожну річ!»
- ↑ Як пояснюють тлумачі, «подоба тільця» ревла завдяки спеціальним отворам, у які заходив вітер.
