15. Ті відповіли: «Ви такі самі люди, як і ми. Милостивий нічого не відсилав, а ви — лише брехуни!»
16. Вони сказали: «Господь наш знає, що ми — посланці до вас.
17. І ми повинні тільки передати ясне одкровення».
18. Ті сказали: «Ми бачимо у вас поганий знак! Якщо ви не припините, то ми неодмінно вас каменуємо, й вас торкнеться болісна кара від нас!»
19. Вони сказали: «Знак ваших нещасть обернеться проти вас самих! Вас лише застерігають! Та ж ні, ви — злочинний народ!»
20. З околиць міста прибіг, поспішаючи, чоловік і сказав: «О люди! Йдіть за посланцями!
21. Йдіть за тими, хто не просить у вас винагороди та перебуває на прямому шляху!
22. Чого б мені не поклонятися Тому, Хто створив Мене й до Кого ви повернетесь?
23. Невже я братиму собі замість Нього інших богів? Якщо Милостивий побажає заподіяти мені шкоду, то їхнє заступництво ніяк не допоможе мені, й вони не врятують мене!
24. Інакше я потраплю в явну оману!
25. Воістину, я увірував у вашого Господа! Тож послухайте мене!»
26. Йому сказали: «Увійди до раю!» Він сказав: «О, якби мій народ тільки знав,
27. за що мій Господь простив мене й зробив мене одним із пошанованих!»[1]
28. Після нього Ми не вислали проти його народу ніякого війська й не збиралися відсилати!
29. Був тільки один крик — і ось, усі вони згасли!
30. Лихо ж рабам! Який би посланець до них не приходив, вони глузували з нього!
31. Невже вони не знають, скільки поколінь раніше за них Ми знищили й що вони не повернуться?
32. Воістину, всі вони постануть перед Нами!
33. Знамення для них — мертва земля, яку Ми оживляємо та виводимо звідти зерно, яким вони харчуються.
34. Ми створили там сади з пальм і винограду; за Нашою волею там з’явилися джерела,
35. щоб вони мали їжу з їхніх плодів і те, що приготували своїми руками. Невже вони не будуть вдячними?
36. Преславний Аллаг, Який створив парами все, що зрощує земля, їх самих і те, про що вони не знають!
37. Знамення для них — ніч, від якої Ми віддаляємо день, і вони опиняються в темряві!
38. Сонце плине до свого постійного місця. Так визначив Всемогутній, Всезнаючий!
39. Ми визначили для місяця стани, доки він не стає наче стара пальмова гілка.
40. Сонце не повинно наздоганяти місяць, а ніч не повинна випереджати день. Усі вони плинуть небосхилом.
41. Знамення для них — те, що Ми несли їхніх нащадків у переповненому ковчегу.
42. Ми створили для них за його подобою те, в що вони сідають.
43. Якщо Ми побажаємо, то втопимо їх. Не буде в них рятівника. Вони врятуються
44. тільки завдяки Нашій милості та можливості користуватися благами до певного часу.
45. Коли їм говорять: «Бійтеся того, що перед вами, й того, що позаду вас; можливо, вас помилують», — [вони не відповідають].
46. Яке б зі знамень Господа твого до них не приходило, вони від цього відвертаються!
- ↑ Як свідчать тлумачі, цей віруючий чоловік був убитий своїм народом.
