24. Невже вони говорять: «Він зводить наговір на Аллага»? Якби Аллаг побажав, то запечатав би твоє серце. Своїми словами Аллаг знищує неправду та утверджує істину! Воістину, Він знає те, що в грудях![1]
25. Він — Той, Хто приймає каяття Своїх рабів, Хто прощає злі вчинки, Хто знає те, що ви робите!
26. Він дає відповідь тим, які увірували і творили добро, а також додає їм зі Своєї ласки; невіруючих же чекає сувора кара!
27. Якби Аллаг збільшив наділ для Своїх рабів, то вони почали б поширювати на землі ворожість. Але Він дарує міру того, чого побажає! Воістину, Він для Своїх рабів — Всевідаючий та Всевидячий!
28. Він — Той, Хто посилає дощ після того, як вони впадають у відчай, Хто поширює Свою милість! Він — Покровитель, Хвалимий!
29. Серед Його знамень — створення небес і землі, а також живих істот, яких Він там поселив. Він може зібрати їх, коли побажає!
30. Будь-яке лихо вражає вас лише за те, що ви здобули своїми руками; але ж багато чого Він прощає вам!
31. Ви не зможете втекти на землі. Немає у вас замість Аллага ні покровителя, ні помічника!
32. Серед Його знамень — кораблі в морі, схожі на гори.
33. Якщо Він побажає, то заспокоїть вітер, і вони стануть нерухомими на поверхні моря. Воістину, в цьому — знамення для кожного терплячого, вдячного!
34. Або й знищить їх — за те, що [люди] собі здобули. Але ж багато чого Він прощає!
35. Ті, які сперечаються про Наші знамення, знають, що не зможуть утекти!
36. Те, що вам дано, є насолодою земного життя. А те, що в Аллага, є кращим і вічним — для тих, які увірували та покладають сподівання на свого Господа;
37. які уникають важких гріхів і всього мерзенного, а коли гніваються, то прощають;
38. які відповідають своєму Господу, звершують молитву, радяться між собою у справах та жертвують із того, чим Ми наділили їх;
39. які відплачують тому, хто скривдив їх, адже
40. відплатою за зло є таке ж саме зло! Та якщо хто простить і встановить мир, винагорода його буде за Аллагом! Воістину, Він не любить несправедливих!
41. Хто помстився після того, як його скривдили, тому ніхто не дорікне;
42. докір є лише проти тих, які кривдять людей та поширюють нечестя на землі без жодного права! Таких чекає болісна кара![2]
43. А якщо хто терпить і прощає, то, воістину, це і є рішучість у справах!
44. Кого Аллаг зіб’є зі шляху, тому вже не буде покровителя замість Нього! Ти побачиш, як нечестивці, побачивши кару, скажуть: «Чи немає шляху до повернення?»
45. Ти побачиш, як вони смиренно постануть перед [вогнем], потайки кидаючи на нього свої погляди. А ті, які увірували, скажуть: «Воістину, втрат зазнали ті, які втратили в День Воскресіння і самих себе, і свої родини!» Так! Воістину, нечестивих вразить вічна кара!
46. У них не буде покровителів, які допомогли б їм замість Аллага. Кого Аллаг увів у оману, тому не буде шляху!
47. Відповідайте своєму Господу раніше, ніж прийде той День від Аллага, який уже не відвернути! У той День не буде у вас схованки і не зможете ви нічого заперечити!
