так, як насолодилися свою долею ті, що жили раніше за вас. Ви марнословите так, як марнословили вони. Даремними є вчинки їхні в житті земному та наступному і зазнають вони втрат!
70. Невже до них не дійшла звістка про тих, які жили раніше — про народ Нуха, адитів, самудитів, народ Ібрагіма, жителів Мад’яну та перекинутих селищ? Приходили до них посланці їхні з ясними знаменнями. Аллаг не був несправедливий до них — вони самі були несправедливі до себе.[1]
71. Віруючі чоловіки та жінки — союзники; вони закликають до заохочуваного та забороняють відразне, звершують молитву, дають закят, коряться Аллагу та Його Посланцю. Аллаг змилується над ними. Воістину, Аллаг — Всемогутній, Мудрий!
72. Обіцяв Аллаг віруючим чоловікам і жінкам рай, де течуть ріки, де прекрасні житла в садах Едену. Вони будуть там довіку! А ласка від Аллага ще більша! Це — великий успіх![2]
73. О Пророче! Борися з невіруючими та лицемірами й будь суворий до них! їхній притулок — геєна. Яке мерзотне це місце для повернення!
74. Вони клянуться Аллагом, що не говорили, але ж насправді говорили це — слово невір’я — й стали невіруючими після того, як прийняли іслам. Вони замислилися про те, чого раніше не могли здійснити. Вони намагаються помститись за те, що Аллаг і Посланець Його збагатили їх з Його ласки. Якщо вони покаються, то це буде краще для них. А якщо відвернуться, то Аллаг скарає їх болісною карою в земному й наступному житті! Немає для них на землі ні захисника, ні помічника!
75. Серед них є ті, які обіцяли Аллагу: «Якщо Аллаг дарує нам зі Своєї ласки, то ми неодмінно будемо робити пожертви й будемо одними з праведників!»
76. Та коли Він наділив їх зі Своєї ласки, то вони поскупилися на це й відвернулися; нехтують же вони!
77. Тож Він скарав їх, сповнивши їхні серця лицемірством аж до того дня, коли вони зустрінуть Його. Це їм за те, що вони порушили обіцянку перед Аллагом, і за те, що брехали вони!
78. Хіба не знають вони, що Аллагу відомі їхні таємниці й приховані розмови, і що Аллаг знає все потаємне?
79. Вони вдаються до образ і глузують над тими віруючими, які роблять додаткові пожертви та ще й, не маючи засобів, докладають для цього важких зусиль. Та це Аллаг поглузує над [лицемірами]! Чекає на них болісна кара!
80. Проси для них прощення чи не проси — навіть якщо ти проситимеш для них прощення сімдесят разів, Аллаг не простить їх! Це так, бо вони не увірували в Аллага та Його Посланця! Аллаг не веде прямим шляхом людей нечестивих!
81. Ті, які залишилися на своїх місцях, раділи, що вони в тилу Посланця Аллага. їм було ненависно боротися на шляху Аллага, жертвуючи своє майно та душі. Вони говорили: «Не вирушайте в похід у таку спеку!» Скажи: «Вогонь геєни буде ще гарячішим!» Та якби вони розуміли![3]
- ↑ Мад’ян — територія в північно-західній частині Аравії. «Перекинуті селища» — міста, де жив народ Люта.
- ↑ «Сади Едену» — сади вічності. Аль-Багаві відзначає, що «Еден» походить від дієслова «адана» — «перебувати десь», тобто мається на увазі вічне існування. Є ще й інші пояснення, згідно з якими Еден — середина раю, фортеця або річка в раю (аль-Багаві від ібн Масуда та ін.).
- ↑ Ідеться про лицемірів, які відмовлялися йти у похід на Табук та залишилися в Медині (за аль-Багаві).
