127. А коли зіслано суру, то одні з них дивляться на інших: «Чи хтось бачить вас?» — і відвертаються. Аллаг відвернув їхні серця, бо вони — люди нерозумні.[1]
128. Прийшов до вас Посланець із вас самих. Тяжко йому те, що ви страждаєте, і він піклується про вас — співчутливий та милосердний до віруючих.
129. А якщо відвернуться вони, то скажи: «Достатньо для мене Аллага! Немає бога, крім Нього, і на Нього я покладаюся! Він — Господь великого трону!»
1. Аліф. Лям. Ра. Це — знамення Писання мудрого!
2. Невже здивовані люди тим, що Ми відкрили чоловіку з них самих: «Застерігай людей і сповіщай добру звістку тим, які увірували, що на них чекає справжня винагорода в Господа їхнього»? Невіруючі кажуть: «Воістину, він — справжній чаклун!»
3. Воістину, ваш Господь — Аллаг, який створив небеса й землю за шість днів, а потім утвердився на троні. Він вирішує справи! Не буде заступника, крім як із Його дозволу. Такий Аллаг, ваш Господь. Тож поклоняйтеся Йому! Невже ви не замислитесь?
4. Ви всі повернетесь до Нього — обіцянка Аллага правдива! Він починає творіння, а потім повторює його, щоб винагородити справедливо тих, які увірували й робили добрі справи. А тих, які не вірували, чекає напій з окропу та болісна кара — за те, що не вірували вони!
5. Він — Той, Хто зробив сонце світилом, а місяць — світлом, визначивши йому фази, щоб ви знали кількість років і лічбу. Аллаг створив це все тільки в істині! Він пояснює знамення для людей, які знають![2]
6. Воістину, в зміні дня і ночі, в тому, що Аллаг створив на небесах і на землі — знамення для людей богобоязливих!
7. Воістину, тим, які не сподіваються на зустріч із Нами, які задоволені мирським життям, знаходять у ньому спокій та неуважно ставляться до Наших знамень,
8. притулком буде вогонь — за те, що вони собі здобули![3]
9. Воістину, тих, які увірували й робили добрі справи, Аллаг поведе прямим шляхом за віру їхню. У садах насолоди під ними будуть текти ріки.
10. Їхнім закликом там буде: «Слава Тобі, Аллаг!»; там вітатимуть їх словами: «Мир!»; кінцем їхніх закликів буде: «Хвала Аллагу, Господу світів!»
11. Якби Аллаг прискорив людям зло так само, як Він прискорив для них добро, то неодмінно настав би для них час смерті. Та Ми залишаємо блукати в своєму безчесті тих, які не сподіваються на зустріч із Нами![4]
- ↑ Аль-Багаві стверджує, що йдеться про лицемірів, які виходили з мечеті під час молитви, якщо ніхто за ними не спостерігав.
- ↑ «Тільки в істині»: не створив це заради забави, а в усьому цьому — велика мудрість і переконливий доказ (ібн Касір).
- ↑ Як пояснює ібн Касір із посиланням на Хасана, під «знаменнями» тут маються на увазі як природні («кавнійя» — буттєві) явища, згадані в попередніх аятах, так і тексти Одкровення («шар’ійя» — шаріатські).
- ↑ «Прискорив для людей зло»: ібн Аббас сказав: «Тут ідеться про людину, яка в стані гніву [свариться] зі своєю родиною та дітьми: «Нехай Вас прокляне Аллаг і нехай не благословляє вас!» (аль-Багаві). Іслам забороняє прокльони: «...Хто проклинає віруючого, наче вбиває його» (Муслім, аль-Бухарі).
