ночі й півдня; західний, багнистий бік був і без цього непрохідний. Обложені старалися перешкоджувати цим приготуванням несподіваними випадами з-за мурів. Вже зараз першого дня зробили наскок на янівське передмістя, де пожежа залишила костел св. Катерини ненарушеним. Побоюючись, щоб козаки не покористувалися костелом як догідною позицією до обстрілу міста, підпалили його. При випаді в понеділок вдалося замостянам захопити 30 коней наладованих різним добром. З другого бочу чернь і татари розпускали загони далеко в глибину краю, поширюючи спустошення скрізь аж по Вислу. В Білгораю зруйнували костел св. Марії Магдалини і манастир францішканів, пограбили багато містечок і сіл, як Луків (над Танвою), Девятир (на схід від Чесанова), Вязовницю (над долішнім Сяном) і ін. „Снопа збіжжя не побачиш на десять миль довкола Замостя” — пише один учасник, а інший додає: „З Люблина й Казимира все, що жило, вивтікало за Вислу”.
Бачивши, що козаки зовсім не думають вертатись додому, а, навпаки, готуються до довшої облоги, зібрана в Замостю довкільна шляхта зажурилася долею своїх фільварків і занепокоїлася виглядами на голодування в обложеній твердині; тому спонукала команду навязати наново перервану
26
