походили з боярської верстви. Найвизначніше становище займав Дмитро Детько, якого імя згадане в обох документах перед усіми іншими світськими достойниками. Належав до родового боярства, мав в околиці Перемишля свої земельні маєтности; по смерти Тройденовича керма держави перейшла до його рук. Не знаємо, який саме уряд виконував за життя князя, можемо лише сказати, що постійно находився в його окруженню.
Поруч з боярством чимале значіння мало тоді міщанство, особливо багаті купці, місцеві та чужі. Серед чужинців передували німці, що скупчувалися головно у Володимирі і Львові. На відносини Болеслава-Юрія до міст кидає деяке світло його грамота з 20. січня 1939 р., якою містові Сяноці надав т. зв. маґдебурське право. Це право приносило населенню міста звільнення від данин та чинитьб у користь князя, а також виймало їх зпід присуду княжих урядовців, передаючи управу та судівництво міському війтові. Метою надання цієї самоуправи було притягнути до міста з густо заселених країв середущої Европи, головно з Німеччини, ремісників і купців та таким чином оживити промисл і торговлю. Надаючи Сянокові маґдебурське право, Болеслав Юрій мав на меті зміцнити розвиток цього міста, що було важною станицею торговлі Галицької землі
