їх простори захоплені татарами, а відтак ще й литовські займанщини. Тому то і родинні звязки Романовичів з князями інших українських земель траплялися тільки дуже рідко. Галицько-волинський літопис згадує, що в р. 1259 кн. Василько Романович видав свою дочку Ольгу за Андрія Всеволодича з галузи сіверських князів, але не знаємо, чи по них остали які потомки.
Болеславові Тройденовичеві вдалося перемогти своїх суперників. Він покинув католицьку віру, в якій був вихований, пристав до греко-православної церкви і при цій нагоді прибрав імя свого діда по матері, Юрія, від якого виводив свої права до володимирського престола. Питанням, кому чи чому мазовецький княжич завдячував свою перемогу, дуже зацікавилися новочасні історики. Польські дослідники дуже рішучо обстоють погляд, що Тройденович переміг тільки завдяки підтримці з боку Володислава Локтика. Деякі з них, спираючися на неясні натяки у двох дипльомах угорського короля Карла Роберта (з 1325 і 1326 р.), пробували доказати, що польський король з підмогою угорського війська зорґанізував у другій половині 1323 або з початком 1324 р. воєнний похід на Русь та просто силоміць посадив Болеслава на володимирськім столі. Одначе основніший розгляд показує, що
