Сторінка:Корнило Устиянович. Кавказ. Етноґрафічно-історична розвідка (Львів, 1902).pdf/41

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

Цїкава річ що Осїти числять тілько до 18. Дальше множать: 2✕18, 3✕18 і т. д. Розбою на дорогах сповненого, не в Осетиї, не карали і добуте мечем значило у них то само, що найдене. Але коли хто найшов щось серед села, або біля саклї властителя, а — не дай Бог — коло єго ватри, крадїж така карала ся сумою, що перевисшала пять разів вартість украденої річи, а навіть смертию. Крадїж на Кавказї — удальство, а в Іронїстанї була она навіть конечним промислом, зваживши те, що Кабардинцї виперли Осїтів з північних склонів Кавказа на голі скали, під країну вічних снїгів. Длятого то стоїть до нинї навіть у християньских Осїтів бог злодїїв Sauberjag в висшій чести, як сам св. о. Николай.

Звірина признавана »Авестою« за приналежну Ормуздови, признавала ся і в Осїтів частою; а звірина приналежна Агріману признавала ся і у них за нечисту. І так на пр. обиджений Осетинець ріже кота або пса на гробі вітця обидника свого і каже: »те для душі єго!« а ворожбит винаходить вкрадену річ, ходячи від хати до хати з котом і взиваючи: »нехай дух кота мучить батька злодїя. Они вірили, що присяга покликуюча ся криво на духа предка наводила страшну пімсту духа ватри. Частину кождої страви мече Осїтка завсїгди в огонь для духів ватри — для пенатів. Гість в Іронїстанї є — бодай доти — сьвятим, поки сидить в сакли під опікою ватри. Коли виїхав гість за