Отже палкого матеріялу дуже багато назбиралось на Украинѣ. Держава, що за для релігійныхъ справъ позбавила усѣхъ правъ всю трудящу, всю найпожиточнѣйшу продуктивну народну масу, се бъ то бо̂льшу часть народу, — така держава мусила неминучо завести войну зъ нею и понести во̂дъ неи удары. Не диво отже, що на Богдано̂въ покликъ знявся цѣлый Украиньско-рускій наро̂дъ.
Польскій урядъ бажаючи доконечно повздержати Козако̂въ во̂дъ выбору гетьмана по̂сля власнои своєи волѣ, назначує самъ одного съ козацкои старшины Барабаша наказнымъ гетьманомъ (заступникомъ гетьмана), залежнымъ во̂дъ коронного гетьмана польского, а генеральнымъ писаремъ Богдана Хмельницкого. За Богдановою порадою представляє Барабашь королеви всѣ кривды. Король зновъ представляє всё сенатови. Та все дармо. Тодѣ во̂дповѣвъ король Козакамъ: „Вы сами̂ лицарѣ, маєте мушкеты и шаблѣ и здужаєте боронити свого права. Менѣ годѣ Вамъ помогти“.
Тодѣ саме лучилось, що Чигириньскій по̂дстароста Чаплиньскій во̂до̂бравъ во̂дъ Хмельницкого хуто̂ръ съ пасѣкою и млыномъ на урочищу Суботовѣ, взявъ єму жѣнку а сына такъ побивъ, що сей необавки и померъ. Хмельницкій глядѣвъ справедливости въ Варшавѣ, але тамъ єго ще высмѣяли. Вернувши на Украину, задумувавъ во̂нъ по̂мсту проти пано̂въ, але єго спо̂ймавъ Потоцкій и засудивъ на смерть. Однакъ вспѣвъ уйти ще на Сѣчь, але що й тутъ не бувъ безпечный, мусивъ дальше втѣкати на Низъ а зъ во̂дси въ Крымъ.
Що не одна лише особиста оскорба була причиною до войны, доказують слова Хмельницкого на Запорожско̂й радѣ: „Оскорбляють св. вѣру, чесныхъ єпископо̂въ и черцѣвъ позбавляютъ насущного хлѣба, знущаються надъ священиками. Єзуиты взяли въ поневѣрку нашу руску вѣру, вѣру нашихъ дѣдо̂въ а уніяты приступають зъ ножемъ до нашого горла. По соймахъ смѣються надъ нашими просьбами и во̂дповѣдають насмѣшками. Мало имъ, що безъ причины грозять нашому житю, ихъ во̂йска, буцѣмъ що бъ запобѣгти непорядкамъ, волочаться по селахъ и часто нищать цѣли̂ мѣста (го́роды) до нащаду, саме якъ бы наважилися выгубити цѣле наше племя… А на причинокъ до всѣхъ сихъ мукъ во̂ддали насъ клято̂й жидовѣ“.
