розходилася по свѣтѣ. Такъ въ 1593 р. за гетьмана Богдана Микошиньского, Нѣмецкій цѣсарь Рудольфъ II. по̂славъ посло̂въ на Запороже, запрошуючи Козако̂въ на помо̂чь проти Турко̂въ. Турки жалувалися и грозили. Зигмунтъ-Августъ приказувавъ Запорожцямъ тихо сидѣти и не зачѣпати Турко̂въ. Розумѣється, се було имъ байдуже.
Що до внутрѣшнёи самоуправы, то козацка громада обсуджувала свои справы на сотенныхъ, полковыхъ и „великихъ во̂йсковыхъ радахъ“. Мабуть здавалося тодѣ, що годѣ буде козацкимъ радамъ вдержатись побо̂чь паньскихъ соймо̂въ. Не гадали паны, щобъ низове брацтво заховало въ своєму „Кошѣ“ батько̂вскій народный идеалъ, якъ жаръ въ попелѣ, зъ во̂дки колись мавъ занятися сильный пожаръ.
Цѣла та боротьба Козако̂въ съ Татарвою и Турками, була обороною особистои волѣ, безпечности землѣ и майна проти дикихъ Азіято̂въ. Правда, по̂сля єдности Руси съ Польщею оборона краю мала припасти на воєнну верству (шляхту) Польскои Рѣчи-Посполитои, але вона не мала на те силы. Воєнна польска каса була заєдно пуста, посто̂йного во̂йска майже зовсѣмъ не було, а польске „посполите рушенє“ (во̂йско шляхоцке скликуване въ потребѣ) не мало карности, збиралося поволеньки и чимъ скорѣйшь розходилося до дому. Длятого то вся надѣя на оборону краю зверталася до Козако̂въ и почасти до „надворныхъ міліцій“, яки̂ велики̂ паны, н. пр. Рускій князь Острожскій, удержували по своихъ дворахъ.
Велики̂ таки̂ паны не хотѣли королеви помагати, що бъ мо̂гъ во̂йско удержати, боячися, що бъ во̂нъ не обмеживъ ихъ волѣ, а тымчасомъ Козаки своими походами довели до того, що береги Чорного моря готови̂ були признати власть запорожскои громады надъ собою.
Тымъ не хочемо доказувати, що бъ польскій урядъ вже зовсѣмъ занехавъ войны съ Татарами и Турками, но кажемо, що всѣ ти̂ змаганя були марни̂ въ ту пору, коли треба було конче дбати про оборону границь. Наведемо ко̂лька прикладо̂въ на доказъ.
Коли Янушь Острожскій розбивъ войско Косиньского по̂дъ Пяткою (1592 р.) а Олександеръ Вишневецкій знищивъ єго зовсѣмъ въ Черкасахъ, поставили паны и сторожу проти Татаръ. Татаре выловили сторожу мовъ курей, выловили тай такъ нео-
