наро̂дъ, де не має и не видить змоги выдобутися зъ неволѣ. На Украинѣ неодно манило наро̂дъ до волѣ. Передъ собою бачивъ во̂нъ во̂льныхъ своихъ брато̂въ, въ сусѣдствѣ були островы Днѣпрови̂, де мо̂гъ втечи съ по̂дъ тяжкои неволѣ а на останку поблизки̂ Татаре привчили єго до шаблѣ. Такимъ чиномъ по̂ддержувався въ Украиньско-руско̂мъ народѣ буйный, воєнный духъ, незго̂дный съ тою тяжкою неволею, на яку єго засудивъ польскій ладъ.
Отже жь длятого то съ часо̂въ Зигмунта III. ставъ соймъ обмежати Козацтво. Конституція съ 1590 р. постановляла, що Козаки мають бути по̂двластни̂ польскому коронному гетьманови, во̂нъ має имъ назначувати старшину съ шляхты. Нѣ полковники, нѣ сотники не мали права пріймати кого небудь въ Козаки безѣ волѣ старшого, се бъ то гетьмана, и во̂нъ мавъ мати у себе списъ всѣхъ Козако̂въ. Щобъ хлопы и мѣщане не приставали до Козако̂въ, наказано остро старостамъ пильнувати, що бъ нѣхто не переходивъ зъ мѣсця на мѣсце и не втѣкавъ на Сѣчь або въ степы. Настановлено осо̂бныхъ дозорцѣвъ, що бъ наро̂дъ не громадився въ купы. Заказано спродавати хлопамъ порохъ, салітру, зброю и т. д. Непослушни̂ и винни̂ по̂дпадали по̂дъ слѣдство и кару смерти. Таки̂ и инши̂ соймови̂ постановы не мали иншихъ наслѣдко̂въ, лише дражнили Козако̂въ, а ихъ сила заєдно зростала. Отже жь по̂дъ конецъ XVI. столѣтя, коли справы господарски̂ стали переважувати у шляхты надъ справою краєвои обороны, Козаки стають чимъ разъ бо̂льше особнякомъ во̂дъ шляхты. Такимъ побытомъ стали на Украинѣ-Руси два ворожи̂ таборы. Оденъ ширить право польске а другій боронить права руского.
Таке введенє польского права, що нѣвечило народну волю, мусило вызвати опо̂ръ во̂льного народу и дѣйсно вызвало ти̂ бурѣ, що довго пустошили Украину-Русь и Польщу.
Поляки дбали, що бъ ихъ во̂тчина не прійшла зновъ до такого сумного стану, якъ до злученя єи зъ Литвою, боялися такожь, що бъ Литовска Русь съ часомъ не во̂ддѣлилася колись и не пристала до Московскои Руси. Слѣдомъ отже за тымъ являються уніи: Городельска и Люблиньска, що мали
