Сторінка:Коротка Исторія Руси Стефана Качалы (1886).pdf/90

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 81 —

оденъ наро̂дъ але на во̂дворо̂ть, спонукали оба народы до кро̂вавои братобо̂йнои боротьбы и розбудили гадку и змаганє Украиньско-руского народу глядѣти выходу въ полученю зъ Москвою (се бъ то зъ Росіянами.)

Якъ бы й була коли яка лѣпша давнина, якъ бы й була коли яка спо̂льна мета у обохъ народо̂въ, у Польского и Украиньско-руского, то вона тутъ вже зако̂нчилася. Непогамоване безнастанне доптанє всѣхъ людскихъ правъ и во̂льности вѣры примусили Украинцѣвъ-Русино̂въ шукати иншои дороги для будущого. Поляки працювали мимохо̂ть для Росіи. Зъ радощѣвъ, що буцѣмъ вже зъ Украиною-Русю впоралися, ради̂ були щей Росію завоювати. Отже жь те завоёванє російскои державы и по̂дданє російскои церкви по̂дъ римску власть стається во̂дъ теперь головною задачею тодѣшнёи польскои народнои політики.

Тодѣ бо по смерти Російского царя Ивана Гро̂зьного 1584 р. лишилося двохъ сыно̂въ, Федо̂ръ и маленькій Дмитро. За царя вѣвъ всѣ справы Борисъ Годуновъ. Маленького царевича Дмитра хтось тодѣ забивъ въ Угличу, що приписувано Борисови, а царицю Марту, Дмитрову матѣрь, пострижено въ черницѣ. Коли Федо̂ръ умеръ, не лишивши дѣтей, выбрано Російскимъ царемъ Бориса Годунова. Теперь отже наставъ приго̂дный часъ для самозванцѣвъ, якими во̂дъ сеи поры Поляки щедро обдаровували Росію.

Першій самозванецъ Дмитро I. явився въ Польщѣ, именно на дворѣ Адама Вишневецкого. Єзуиты обявили, що во̂нъ дѣйсный „царевичь Дмитро“, представили Польскому королеви и во̂нъ призначивъ для него на ро̂жне удержанє 40.000 золотыхъ. Але що бъ явно не нарушувати мира зъ Москвою, позволивъ Зигмунтъ III., не обявляючи самъ во̂йны, польскимъ панамъ помагати самозванцеви до скоршого во̂дзысканя царскои го̂дности. На покликъ самозванцѣвъ назбиралося до 1600 люда шляхты а до нихъ пристало Козако̂въ съ ко̂лька тысячь. Самозванецъ перейшовъ на католицку вѣру, обѣцявъ Єзуитамъ навернути до неѣ цѣлу Росію, засѣвши на царскомъ тронѣ, а св. отець, папа римскій Климентій VIII., приславъ своє благословенє. Дурнѣсько представлявъ Борисъ Зигмунтови, що се самозванецъ а не справдешній царевичь. Радо̂сно впроваджено самозванця до Москвы, за попередною умовою съ царицею