Не тільки пасічницькому загалові бракує знання з історії пасічництва, а навіть і передовикам його.
Не помиляємось, коли пасічникам раємо читати пасічницьку літературу, щоб із неї довідалися про життя бджіл, їх звички, як їх водити, в яких вуликах, і закликаємо гуртуватись у пасічницькі т-ва. Усе це робимо для того, щоб пасічники добре вміли пасічникувати, більше мали користи від свого пасічникування, а цим самим щоб і пасічництво розвивалось. Але спонукуватеме до цього ще більше, коли всі будемо знати історію пасічництва. Коли будемо знати як у минулому розвивалось пасічництво, що саме допомогало розвитку, а що гальмувало, тоді краще зрозуміємо й сучасне становище його. Знання з історії пасічництва допоможуть накреслити віхи дальнішого розвитку.
„Короткий нарис історії українського пасічництва“ є спроба накреслити етапи розвитку українського пасічництва. Одшукування розкиданих по ріжних журналах, книжках заміток вимагає багато часу, праці та відповідних умов. Одже це відбилося в мене на праці. Добра частина цієї книжки складена з статтів, що друкувалися на сторінках журналу „Пасічник„ за 1925 і 1926 рік. Ці статті перевірені, внесені доповнення, а тому я й застерігаю посилатися на них.
АВТОР.
