Неначе гори, поросли
З табун я коней до обозу, Нехай, Нехай хоть часточка убога |
А як тепер у нас? В країні мук і горя, де люті наїздники катують весь народ, де нема ні шматка своєї землі без чужої влади й чужої тюрми. Чи багато ви бачите дарів жінок тих, ще збогатилися на розтрачуванім майні української держави? А за те — чиж не знаєте „ображених“ корупціонерів і свояків тих, яким уже довше не дали красти й пропускати публичного добра? Або чи не знаєте ви „джентельменів“, навіть зовсім чужих корупціонерам, які пробують „ратувати“ їх „честь“…