Перейти до вмісту

Сторінка:Корупція в державнім життю (Назарук, 1921).djvu/14

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

в зеленім Бескиді, за чудові скелі на горах Ґорґанах. Але прийде день воскресення. І нарід український таки матиме свою державу. Тільки знов її втратить, як не випалить у себе прокази-корупції. І тоді підете вдруге на еміґрацію, в чужину, як нікчемні скитальці, що не вміли пошанувати своєї чистоти, своєї землі, своєї влади, своєї Держави — найбільшого добра народу!

Бо твердий і невмолимий закон природи каже, що право до життя має тільки здоровий нарід, без прокази в нутрі.

Пишемо це все з того приводу, що усміхається нам знов надія прийти в Рідний Край, до дому. До сеї пори у нас, в галицькій вітці українського народу, не було корупції. І тільки тим держалися ми так довго проти всіх ворогів. І тільки ця чистота дає нам силу видержувати такий страшний тягар і не зломитися під ним. Тепер воріг починає кидати між нас платних корупціонерів і ширити проказу корупції. Коли не відкинемо її, — загибіль наша певна. А коли випалимо її зпоміж себе, то безпечно дібємося до своєї мети й матимемо свою Державу, хочби всі вороги сприсяглися проти нас. Бо історія не знає випадку трівкого покорення морально здорового народу з морально здоровими провідниками.

 Писано в липні 1921 р.