А я… тоді саме, як ліс лягав спати, почалося моє страждання: плювати я хотів, що він не закурив, у мене більш серйозне діло з Марійкою, як його люлька!..
Згори зліз вечір; засвітив одну зорю — темно, кашлянув тінями, подумав і спересердя на тоненькі золоті лінії сонця кинув ще одну зорю над св. Лаврою — засвітилась, і веселий, як майнув тоді по небу зорі сіять… Золота луска.
Хай сіє… Ми з Марійкою до Деміївки вже доходили.
Стара ззаду чмихає.
Весела ніч зустріла нас у Київі, на квартирі дрібного спекулянта Сашки; Іудина борідка лопаточкою, чуб проділлю на два боки прилизаний, ходить півником, а на губах брехлива ласка, наче лій розлитий…
— Роздягайтесь, пожалуста, будьте как дома… Ми сійчас електрічество… Вечерять… Анька, самоварчик гостям!..
— А це шо за молодой человєк?
Познайомились.
— Приятно… Кописточка… Александр Іванович… Учиться до города?
Зла, хитра іронія застигла на лойових губах Кописточки, далі розплилася і він не втерпів:
— Какая тепер наука? Ех, господи, господи!
