— Купаються в добрі чужому… Ми робимо. Ну-да, так: пан наш ворог!
Засміялись дзвоники шляхом аж на вигоні і тільки чути голосну пісню полотниць та иноді хапливе: „рушай!“
Все змішується — пісок холодний під ногами, пісня…
Ой, горе нам молодим
З цим прикажчиком дурним,
Гей, гей! Ох-хо-хо!
З цим прикажчиком дурним —
весело затягли дівчата, та…
Сердиті, заспані молодиці моргали, приказували і останній акорд пісні покотився сивим степом аж до Гусачівських ланів:
Гей, гей! Ох-хо-хо!
З цим прикажчиком дурним!
— 3 жиру, батькові дочки, казитесь!
— Бач, Серафимка побачила прикажчика та як вигукує!
— Високо літа, де то сяде…
Прикажчик ліниво підганяв свою булану, попалював цигарку і жартував з молодицями.
— О! Моргнув оком, — думка: треба попросить дядину — він до неї залицяється, щоб… то й… два рядки… — Попросив.
— Хай поле, але коли одстане, прожену з лану!
— Ні, дядечку, їй-богу…
