Перейти до вмісту

Сторінка:Косинка Г. За ворітьми (1929).djvu/28

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

— Ти вже хоч там, у батька, перед зятями, про свою політику не згадуй, — а то ще наб'ють з доброго дива, — застерегла вона чоловіка, а сама, схвильована, ждала, що він скаже на це.

Тоді Мусій простяг на світло каганця свою ліву руку, де випиналися дві маленькі кукси з пальців, і сказав не на жарт тверде слово:

— Хай не забувають, що Політика одбіг під Перекопом два пальці з лівої руки, зате права ціла, а за стрільбу сам цар Микола медаль видав!..

Він полапав праву кешеню, де справді лежав плискуватий бравнінг — здобич Перекопської перемоги, і, кинувши жінці — «я ж запрягаю» — вийшов на двір.

— …Ой, гарячий ти, Мусію, та клепки не хватає! — сказала сама собі Мар'яна, зідхнувши важко.

І вона мовчки зодягала чорний корсет, спідницю кубову та ще сорочку з дрібним вирізуванням, ту, що колись була дівувала в тій сорочці Мар'яна…

Задумалася над сорочкою з вирізуванням — дівоцтво згадала: «Гей, кіньми не догнати, золотом не скупити літа тії…»

Її очі впали на Степанидку — осміхнулася своїй думці:

— Ого, ще п'ять год прокує зозуля, а ти, мамо, за скриню подбай…

— Не їдьте ви на ту коляду, — незадоволено промовила Степанидка.

 


27