Ця сторінка вичитана
до рясної перестрілки фронту: це має бути смерть во ім'я життя, але життя моєї матері, мислю, догоріло, а майбутнє братів із сестрами спотикається темної ночі в безвість…
Заплющую очі, а хтось засвічує старечою рукою лямпадку перед чорними іконами в нашій хаті так, як колись засвічувала мати в зелену неділю, коли пахло чепчиком та любистком…
У мене тихо котяться по виду сльози.
— На фронт виїхав граф, — шумить, не знаю чи то вітер, чи телефон…
* * *
Іржуть коні, а коротка літня ніч уже скидає чорну керею над борами — сьогодні буде золотий день!
— 38 —
