Ця сторінка вичитана
— Стомились, товариші? — хитро, протираючи вуса, запитує він якогось червоноармійця.
— Вода в нас хороша, кринишна… хліба трудніше достать, а вода, славе богу, є, не вірите в бога?
Падають дядькові слова за мною: я поспішаю левадами додому.
* * *
Тихо заходять сьогодні до нашого двору люди; майстрі тешуть під повіткою дубового хреста, а батько стоїть без картуза серед двору — руки спустив додолу: в його чубі заплуталося сіно, вітер хоче висмикнути, а сінина метляється, аж до густої брови дістає, але батько не хоче помогти вітрові — не підіймаються руки.
— 59 —
