Ця сторінка вичитана
Він сухо, коротко наказав:
— Степа, крий, а ти… — до Рубля — співай „ми жертвою палі“, розумієш?
— Співай!…
— Ха-ха-ха! Здорово, Божок!… ха-ха…
Тіло Рубля йорзалось на колосках, випиналось з болю до землі; він хватав її руками, давив щокою і — кидав луною срібною з жита до села, як безнадійний протест свої сльози, змішані з землею…
— В борьбє роковой…
— Десять.
І тихо плакала у золотих житах соняшна пісня…
