— ... А благословіть колядувать?.. — гукнула Мар'яна до високої чоловічої постати, що вийшла з хати.
Хтось хрипко поблагословив, одчинив ворота і, коли сани Мусія Швачки зупинилися під скиртами соломи, мовив:
— От мороз, Мусіє Степановичу, аж пече! Колядникам не повезло сей год… Правда, совєтська власть коляди не признає!..
Мусій мовчки розпрягав коня, накривав його старою шинелею, а Мар'яну на порозі зустрічала мати:
— Загордувала, дочко, наче десь за морями живеш… А тут увесь рід з'їхався: колядують.
Мар'яна заплакала і, спам'ятавшись, витерла сльози — обличчя в молодиці з морозу мінилося червоними яблуками на щоках, тонкі губи були міцно стулені і лянтар намиста звисав на повногрудих персах. Вона піджидала в сінях Мусія: ніяково без чоловіка самій заходити в хату.
