Ця сторінка вичитана
його — ій чимось докоряла менша сестра, Кушнірівна.
Швачка встав, похитуючись, із-за столу й тихо вийшов на двір.
***
Була глупа ніч. Зорі надулися — такі повні-повні, а місяць червоним півколом — на вітер — обведений, і все дворище, аж ген-ген далеко на полях заюжилося снігом…
— Дме на завірюху, — подумав мляво Швачка і підійшов до стайні. У його коня впала додолу шанька з вівсом, він довго шукав по-темному і, коли знайшов її підбиту ногами під ясла, — пожурив коня:
— От дурило ти! Голодний тепер?..
Кінь заіржав, стукнувши копитами об поміст.
— На, на, — приказував Швачка, надіваючи шаньку коневі на голову, — попоїси трохи, та рушимо додому, хай не сичать гади! Політика, брат, наша їм не наравиться! Зраділи
