Перейти до вмісту

Сторінка:Кость Котко. Сонце поза мінаретами. 1928.pdf/99

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— нарешті, щось справді екзотичне! —

— читача цього я мушу розчарувати. Лі-ханум — не турчанка. Лі-ханум народилася в тихому місті Кромах Орловської губерні, де був з давніх-давен тільки один турок булочник, та й того з початком війни кудись заслано. Лі-ханум нічого грунтовного про Туреччину не чула, аж поки не вступила до інституту народів Сходу, куди потрапила за командировкою кримського совпрофу. На медичному не лишилося місць — спізнилася Лі-ханум; до фармацевтичного йти була не охота, от і пішла вона до інституту народів Сходу, на відділ Близького Сходу.

Нічого одверто екзотичного в обох епізодах з Лі-ханум присікуватий читач не знайде. Але не для того, щоб узяти читача на екзотику, я перевів у магометову віру цю доньку доброї руської родини. Зовсім не для того. Та… спокій, ми на Сході, де здебільшого ще й досі й життя, і думки, і події пливуть поволі, задумливо, спокійно.

Де, в якому з трьох міст, я познайомився з Лі-ханум, не можу розповісти. Вона, очевидно ще й досі живе в тому місті, кінчаючи свою працю з економіки Леванту, що я їй порадив почати.

Лі-ханум. Мені хочеться говорити про вас ніжними словами — словами тихої любови й великої пошани. Лі-ханум! чи згадуєте ви наші розмови про цю країну, що мусить бути вам за нову батьківщину? (тимчасову, бо нема постійної батьківщини в комуніста).

Не криюся, в моєму ставленні до Лі-ханум було й трохи мужеського, чоловічого. І чи не тому такою ніжністю було обгорнено нашу дружбу? Та гадаю, що вона цього й досі не розуміє — ні мого мужеського, ні моєї ніжности.

Після того, як ми познайомилися з Лі-ханум і я за кілька день поїхав собі далі, ми раптом зустрілися в