думаю, що це — від культурности й гуманности німецької нації.
Турецький неґоціянт сидить у кают-компанії і робить якісь підрахунки. Або він общитав Наркомторг, або його Наркомторг общитав. Є, значить, чого полічити. Як сів у Одесі, так і підвівся тільки за 36 годин — коли ввіходили до Стамбульського порту.
Кілька хлопців і дівчат-сіоністів бурхливо сперечаються про перевагу ідеології д-ра Герцля ще над кимсь і про те, чи були Казанова й Каліостро євреями, як це твердить книжка «Знаменитые евреи».
Товста дама непевного віку (від 24 до 42) страждає на морську хоробу…
Кожний розважається на свій смак.
А я сиджу в кутку палуби, пильно дивлюсь на це все і страшенно боюся, що забуду, поки почну писати. Мені навіть морської хороби неможна, бо вона в мене колись була, значить — відповідне вражіння вже є і не варто знову витрачати на нього час. Треба ж якнайекономніш укластися в 5 тижнів подорожі. Я думаю про те, чи є в українській мові слово «палуба» і чи не доведеться вживати польського «поклад» або незграбного татарського «чардак».
Я не маю права навіть гордувати всіма, як той німець, що повернувся спиною до пасажирів і дивиться кудись.
Тільки німець з'явився на палубі — почав із презирством ставитись до всіх.
Ну, ми, більшовики… Нами німець, звичайно, гордує: варвари, злодії… Турків він зневажає, бо дикуни, хоч і їде до цих дикунів десь заробляти собі непоганий кусень хліба… Двох італійців і американця він поважати не може, бо вони, здається, євреї з походження… Сіоністи — про їх і мови нема, бо то якісь чудаки, що їдуть до обітованої землі, чорт зна чого й куди пруться… Природа зробила
