Возний. В полку пана Кочубея? Но в славнії полтавськії времена — теє то, як його — Кочубей не був полковником і полка не имів; ібо і пострадавший от изверга Мазепи за вірность к государю і отечеству Василій Леонтієвич Кочубей був генеральним суддею, а не полковником.
Виборний. Так це так, не во гнів сказати: буки — барабан — башта, шануючи бога і вас.
Возний. Великая неправда виставлена пред очі публичності. За сіє малоросійськая літопись в праві припозвать сочинителя позовом к отвіту.
Петро. Там і Іскру почитують.
Возний. Іскра, шурин Кочубея, був полковником полтавським і пострадав вмісті з Кочубеєм мало не за год до полтавської баталії; то думать треба, що і полк йому принадлежал во время сраженія при Полтаві.
Петро. Там Продиуса і писаря його Грицька дуже бридко виставлено, що ніби царську казну затаїли.
Возний. О, це діло возможне і за це сердиться не треба. В сім'ї не без виродка — теє то, як його. Хіба єсть яка земля праведними Іовами населена? Два плути в селі і селу безчестя не роблять, а не тільки цілому краєві.
Виборний. От то тільки не чепурно, що москаль взявся по-нашому і про нас писати, не бачивши зроду краю і не знавши звичаїв і повір'я нашого… Коли не піп…
Возний. Полно, довольно, годі, буде балакати. Тобі яке діло до чужого хисту? Ходім лиш до будущої моєї тещі.
Петро (сам). Гірко мені слухати, що Терпилиху зове другий, а не я, тещею. Так Наталка не моя, — Наталка, котру я любив більше всього на світі, для