В літературних напрямках скрізь панує польська романтика, підмішана німецьким сантіменталізмом XVIII віку. З новіщою європейською літературою ніхто не знайомиться, демократичний напрям тодішньоі російськоі літератури до них не доходить. Взагалі галичане з тих часів мали на літературу чудні погляди. „Одні вважали літературу, пише Франко у своіх споминах, забавкою і жадали од неі поперед усього легкости і забавности. Для других се мала бути школа панського життя і аристократичних манер і через те різало по душі всяке хоч крихітку різке змальовання справжнього життя, особливо мужичого. А всі разом вважали літературу за найкращий спосіб моралізувати народ. Для того література повинна, на іх думку, представляти людей вищих, ідеальних, таких, якими повинні бути всі. І мова повинна бути делікатна, без грубих мужицьких, вульгарних слів . Одже не диво, що перша повість, яку пише Франко для журнала „Друг“ (ця повість називається „Петріі і Добущуки“) не дуже далеко одійшла од тодішньоі галицькоі белетристичноі продукціі. Буйна фантазія молодого письменника, роспалена фантастичними оповіданнями німецького белетриста Гофмана, знаходить ши-
