ВІДЬМА
»Тітка« - Прохіра вскочила в хату Йона Броски — сусіда свого, з таким поспіхом, якого він ніколи не сподівався від цеї поважної особи. З блідого Прохіриного обличчя, з прудких рухів її ситого тіла, від яких великі, обвислі груди помітно тріпотали під тонкою міщанською курточкою, а чорна хустка злітала з голови на бік, особливо з її голих набряклих ніг, не прикритих, як звичайно, панчохами, Йон доміркувався, що сталося щось незвичайне. Не встиг Йон ззирнутися з своєю Маріццою, зігнутою над вечерею в печі (а він завжди це робив у непевних випадках), як Прохіра скрикнула: »Валєв!« і задихана, засапана впала на лаву.
— Що таке? — в один голос обізвалися господарі.
— Валєв!… — могла тільки видобути з грудей Прохіра.
— Та що з вами, »матуша« Прохіра! — прискочила до неї Маріцца, покинувши свої горшки.
— Відьму бачила! — випустила бомбу »матуша«.
Ця звістка зробила сензацію. Довге обличчя Йонове стало ще довшим, у чорних очах Маріцциних блиснув огник.
— Що? Як? Коли?
