Перейти до вмісту

Сторінка:Коцюбинський М. Пе-коптьор. Посол від чорного царя. Відьма (Ляйпціг).djvu/54

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
 
 
Образок.
 

„Тітка“ — Прохіра вскочила в хату Йона Броски — сусіда свого з таким поспіхом, якого він ніколи не сподівався від цеї поважної особи. З блідого Прохіриного обличчя, з прудких рухів її ситого тіла, од яких великі, обвислі перса помітно тріпотали під тонкою міщанською курточкою, а чорна хустка злітала з голови на бік, особливо ж з її голих набряклих ніг, не прикритих, як звичайно, панчохами, Йон доміркувався, що сталося щось незвичайне. Не встиг Йон ззирнутися з своєю Маріццою, зігнутою над вечерею в печі (а він завжди це робив у непевних випадках), як Прохіра скрикнула: „Валєв!“ і задихана, засапана впала на лаву.

— Що таке? — в один голос обізвалися хазяї.

— Валєв!.. — могла тільки видобути з грудей Прохіра.

— Та що з вами, „матуша“ Прохіра! — прискочила до неї Маріцца, покинувши свої горшки.

— Відьму бачила! — випустила бомбу „матуша“.

Ця звістка зробила сенсацію. Довге обличчя Йонове стало ще довшим, у чорних очах Маріцциних блиснув огник.

— Що? Як? Коли?

Прохіра відсапувалась.