Перейти до вмісту

Сторінка:Коцюбинський М. Твори в 2-х т. Т. 1 (1955).djvu/130

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Та вжеж живий… Оце недавно поїхали вдвох з нашим Омельком додому.

— Чи ти не брешеш?!

— Хіба ж я пес — брехати! — образився Петро.

— Слава Тобі, Господи! — зраділи бідолашні. — Слава Тобі, Господи, що він живий!

Петро взяв ялинку на свої сани, а поламані сани примостили на Якимових. Яким вйокав на коні, поспішаючи додому.

Василько вже був дома. Яким та Олена плакали з радощів, обіймаючи Василька. «Ми вже думали, що не побачимо тебе» — казали вони. А Василько весело щебетав, оповідаючи свої пригоди в лісі.

 

23 падолиста 1891 р.
 с. Лопатинці