че!.. Зацвірінькав горобець: цвірінь! цвірінь! «Невже й це було нині в книжці?.. Ні, не було, це, мабуть, завтра буде»… — думав сонний хлопець, засинаючи на лаві.
Вчиття посувалося поволі, а все ж посувалося. Однак, не вважаючи на те, що Семен поборов перші труднації синтезу і міг вже абияк читати друковане, в йому, непомітно для нього самого, зростала нехіть до вчиття, до книжки. Семен не розумів того, що стояло в книжці, а Романко чи не тямив сам, чи не хотів розповісти до ладу, лиш за кожним разом з презирством здвигав плечима, лаявсь «мудьом солоним» та «нерозчовпою», а то й цілком покидав лекцію. Далі Семен не раз помічав, як дівчата та парубки глузують із тих, що, повернувши з москалів, намагаються балакати «по-панськи», і як він не раз і сам реготавсь, почувши яке кумедне російське слово. Йому часом погано було слухати, як Романко хвалився хлопцям своєю «панською» мовою та плескав таке, що й купи не держиться. І Семен соромився вихопитись з яким «панським» словом, бо йому здавалося, що воно ще поганіше бринітиме, ніж з уст Романкових.
Романко ходив до школи, приносив якісь книжки від учителя та часто-густо голосно марив про те, що то буде, як він вивчиться та зробиться великим паном. А буде от що. Насамперед поставить він собі «двір» такий високий, як дзвіниця, або й вищий, а сам сидітиме в кімнаті на стільчику та дивитиметься крізь вікно, як «мужики», проходячи повз двір, здійматимуть шапку та кланятимуться панові… і то здалеку, бо він не звелить слугам пускати їх у двір, щоб йому й не тхнуло в горницях «мудьом солоним». Потому купить дві пари баских коней та візок із шибками, поїде в містечко й закупить у жида крамницю з усяким добром… Ні, краще він одурить жида; скаже йому: «прийди завтра за грішми», а як жид прийде, то зацькує його собаками і грошей не дасть… А щоб грошей не меншало, то він візьме мужиків «у шори». Що то таке — «взяти мужиків у шори» — Романко сам не знав. Він чув цей вираз від батька, колишнього економа панського, і чванився ним, мов добром яким.
Семенові не поганим видалось мати «двір» високий, мов дзвіницю, та їздити впротяж баскими кіньми, але
