ній господі так, що й не здякуєшся! А ти чого сидиш сумний та, мов сич той, надувся? Пий та не журись! Най тії журяться, що по дві сорочки мають, а хто має одну — кинь лихом об землю та пий, поки й останньої не позбудешся!..
— Чого я сумний, питаєш? — обізвався Свирид. — Так мені чогось журно нині… Змовились ми з тобою на Молдаву податись, пошукати долі за кордоном… Та ввижається мені, що не втопимо ми лиха в річці, перепливаючи, не загубимо його й у плавнях, переховуючись… Скрізь нам, бурлакам, однаково… Чотири роки блукаю я по Басарабії, гадаючи втекти від лиха, що залишив на Вкраїні, а ніяк не можу… Я від недолі — а вона за мною. Піду тихіше — біда мене нажене! Піду швидше — сам біду дожену… Що з того, що я бурлакую, гірко працюючи? Що я маю з того?.. Свята голизна, та й годі!.. У других хоч родина є, втіха якась у житті, а сирота — мов те покотиполе, що вітер жене по степу, відірвавши від корінця… Зійшло колись і для мене сонечко, та заздрісно стало другим — і заступили…
— Чудна ти людина, Свириде! — перехопив Лука. — Шукаєш щастя по всьому світу широкому, а воно тут, у цій баньці пикатенькій на дні спочиває…
— Зазирав я туди аж на дно саме, а не знайшов своєї долі, не втопив там і лиха свого… Колись і я був щасливий, колись і до мене доля всміхалася… — казав Свирид наче до себе, підперши голову долонями. — Як тепер бачу я долю свою: стан гнучкий дівочий, очиці сині, аж чорні часом… за брови світ би віддав, коли б мій був, — такі веселі та хороші… Ластівкою падала коло мене дівчина… А я не кохав її, ні… було, аж за серце мене ссе щось, як день не бачу… Хто його знає, чи в шавлії купано її змалечку, чи в любистку… Тільки грошей, мабуть, не кидано в купіль, бо такою вбогою зросла, як і я… Покохалися ми — побрати б ся, одружити б ся — та ба! Не поставиш хати з лободи, як кажуть, а іншої немає… У приймаки пристав би, так сім'я велика, сини підростають, до старшої дочки зятя прийняли… Порадились ми з дівчиною, побідкались і стали на тому, що вона піде в найми, складе за рік карбованця якого, а я теж помандрую на Басарабію на зарібки…
