У цю величну хвилину тихо розгортаються кущі і на галяву виходить — Хо. Мов туман той, сива борода його м'якими хвилями спада аж до ніг, черкається росяної трави. Спід білих, кострубатих брів з глибоких западин визирають добрі, а лукаві очі.
Вийшов Хо на галяву, сперся на сучкуватий костур, майнув довгою бородою — і повіяв од неї тихий вітрець, холодною цівкою вдарив у дерева. І враз затремтіло молоде листя, зашамотіло, струсило з себе дощ самоцвітів. Жахнулася сарна і щезла в гущині, лишивши зелені сліди на синій від роси траві. Страх обгорнув зайця, додав ще більшої прудкости його ногам… Сполохались пташки і в одну мить ущухли. Тихо стало в лісі — страх як тихо. Тільки бородатий дідуган Хо, старече хіхікаючи в бороду, стоїть на галяві…
— Хе-хе-хе! І чого жахаються, дурні? — шамкає він беззубим ротом. — Діда Хо, що світ прозвав страхом? А дід цілком і нестрашний. Ось погляньте!.. Та ба — тим то й лихо, що ви не зважитесь звести очі на діда, тим то він і в'являється вам страхом… Хе-хе!.. І завжди так… і всі так… Ні, не бреши, старий, не всі… На твоїй довгій, тисячолітній ниві життьовій не одна стрівалась істота, що сміливо зводила очі догори, відважно зазирала тобі в вічі й годі… О, тоді гарно було обом нам… бо смільчак, перевірившись, що жахався по-дурному, набиравсь нової, ще більшої відваги, а ти, старий, чув, що, може, незабаром даси спокій натрудженим кісткам… Жахаються, а не знають, що страх тільки й існує на світі полохливістю других, що старий Хо порохом розсипався б, коли б усе живуще хоч раз зважилося глянути йому в вічі… Хе-хе! Дурні, дурні… Тільки старі ноги труджу через дурнів… От як утомився!.. е-е!..
І Хо справді з великою напругою ворушить ногами, крекче та, спираючись одною рукою на костур, а другою розгортаючи довгу сиву бороду, сідає на траві спочити.
Хо сидить посеред галяви, а навкруги його панує мертва, прикра тиша. Все живе, затаївши духа, не співає, не кричить, не ворушиться, не жиє. Від ведмедя до мурашки — все спаралізовано страхом. Рослини бояться навіть тягти сік з землі, пити холодну росу, виправити зібгані листочки, розгорнути звинені на ніч квітки. Пустот-
