його може в сотий раз. Так, цей папірець дорого коштував їй! Щоб здобути його, вона мусила насамперед зчинити боротьбу з собою, з своїми звичками, поглядами, традиціями; мусила посваритись із батьком, котрого так кохає, довести до сліз та нарікання матір. Але це була тільки прелюдія, і поки тяглася вона — дівчина почувала в собі силу боротися й перемогти. Тепер же, з папірцем цим, мусить початися акція, так нетерпляче очікувана акція… і дивна річ! Панна Ярина в цю рішучу й важну хвилину почуває, що сили її меншають, слабнуть, що вона вже нездатна до боротьби. Невже в неї стало енергії тільки на прелюдію?
Панна Ярина складає руки на столі й безсило опускає на них свою русяву голівку.
Колись вона була щасливою дитиною, коханою одиначкою багатого дідича. Одягнена в оксамит і шовк, пересвідчена, що найдрібніші забаганки її будуть заспокоєні, оточена роєм услужних бонн та служебок, вона весело стрибала по великих кімнатах палацу, по тінистих алеях батьківського парку. Незабутня пора!
Одно тільки дратувало Яринку, робило їй навіть прикрість — це заборона бавитися з селянськими дівчатами та хлопцями … Фі! «Хлопські діти» — які в них манери, яка груба мова, яка моральність! Адже то «бидло», а не люди! — чула вона навкруги. Однак мала Яринка, під впливом оточення, мало-по-малу оговталася з такими поглядами, ба й сама стала в такі відносини до «бидла», у яких були батько та мати. Вона скоро зрозуміла, що мужиків сотворено лиш на те, аби орати батькові ниву, служити за фірманів, кухарів, робітників. Навіть більше. Вона сердечніше відносилася до справжнього «бидла», ніж до тої «нижчої раси». Коли для забави панночки приводили перед ганок мале телятко або візник приносив щенят, Яринка обіймала їх, цілувала, пестила, знаходила «чудовими», тоді як на дівчину, дочку наймички, не звертала вже найменшої уваги, наче то була не людина, а кілок, забитий на свому місці. Словом — Яринка стала панночкою, як і її приятельки, сусідки з других сел.
Минали роки, збільшуючи той мур, що стояв межи двором та селом. З одного боку були пани, з другого — «бидло». Виросла Яринка на панну Ярину й мусила по-
