Сльози, благання, спазми, прокльони похитнули завзяття дівчини. Але вона перемогла себе й постановила таки на свому. Замовкли батьки, затаївши смуток у серці, однак не тратили надії, що час або який випадок звернуть їм дитину, притулять її знову до чулого батьківського лона. І випадок, на який рахували старі, лучився, погіршуючи й без того важку ситуацію. До Ярини посватався багатий сусід-дідич. Ярина спершу слухати не хотіла про шлюб, далі ж, скоряючись перед батьковою волею та благаннями закоханого сусіда, випрохала собі три дні, щоб розважити все та поміркувати, поки дасть рішучу відповідь. І власне другого дня після цього прийшов від інспектора довго очікуваний папір; прийшов і замість заспокоїти — збурив, сколотив її спокій, з дна душі підняв сумніви, підтяв віру. І ось тепер сидить Ярина над тим папером, безсило опустивши на руки русяву голівку… Вона не рада тому паперові. Так, не рада… Ще недавно, ще позавчора, як Бога з неба, виглядала його, а сьогодні не рада… Річ певна, що вона не зречеться своїх замірів… Вона ламле все — і йде туди, де їй слід бути… І не те, щоб вона не рада була… а так, не налагодилася до нового життя, не звикла ще до думки, що завтра покине батьківську стріху… Поки-не бать-ків-ську стріху… Брр!.. Ну, і чого тремтіти? Ой, ті нерви… Треба себе взяти в руки, бо нерви непотрібні для тих, що йдуть на боротьбу. Адже скільки дівчат пішло вже по тій стежці, що стелеться перед нею… Правда, більшості дівчат тих легше було почати нове життя, ніж їй, бо більшість їх вийшла з родин убогих, з таких, де кожне ще з молоком матері всисає потребу праці для шматка хліба. Там усі працюють, усі заробляють… Там нема традицій, котрі б багном закаляли все, що виривається з зачарованого кола егоізму та кастових інтересів.
— Зачароване коло… Ох, те зачароване коло!.. — шепотять бліді уста дівчини. — Чи стане ж у мене сили, чи стане відваги розірвати його, вийти в світ широкий на боротьбу з тим, що воно замикає? Добре, я розірву його, я вийду звідти. Але чи перетриваю, проклята родиною, осміяна подругами, одна серед невідомого мені широкого світу?.. Де ті сили в мене для боротьби? Де той гарт, що міг би служити порукою перемоги? Я — теплична
