«Та до нашого». — Абож що? — «Хіба ви не знаєте, що його вчора зарізали, а сьогодні мають ховати, вже й люди зібралися». Треба бігти дати знати справнику, городничому… поліції, значиться. Прибігла, сказала… «Іди, матушка, ми січас будемо». Пішла я… Ще не встигла прийти, як і вони (поліція) приїхали. Дивлюсь — мій Стефанко лежить, як колода спухлий. (Чи баба бреше, чи вона дурна. Де ж таки видано, щоб зарізані були від того спухлими?) А вони щось поговорили та й справили мого Стефанка. Поклали його на лавку та й поїхали. А я біжу. Іде москаль-барабанщик та на барабані грає. А в мене гроші були за пазухою. Так мені весело. Ото я й кажу йому: «Москалю! заграй мені гарно, я тобі заплачу бо мені страх як хочеться гуляти». Він як я заграє, а я гуляю, а я гуляю… А в мене в голові вже помішалося… Коли це йде справник. Став отак (тут баба встала, взялась у боки й приняла на себе унтер-офіцерську постать), дивиться на мене та й питає в москаля. «Что ти дєлаєш?» — Граю, каже. — «Зачим же ти граєш?» — питає. — Бо вона хоче гуляти, — каже. — «Матушка, — каже до мене справник, — зачим ти танцюєш?» — А тобі нащо? — кажу. Хочу, то й гуляю. — «Хочеш?» — питає. — Хочу, кажу. Іди й ти зо мною гуляти, — та йому дулю тичу. А він обернувся до когось та й каже: «Візьміте їйо, відітє, как бєдная женщина бйотся»… — А я кажу: Не хочу… Я їсти хочу. — «Хочеш єсть?» — питає. — Хочу, кажу. — «Пойдьом» — каже. Пішли ми. Приходимо, а він каже таки до хазяйки: «Хазяюшка, дай етой бєдной женщинє поєсть». А вона каже: «В мене нічого нема, тільки холодець». — «Ну, так дай єй холодцю немножечко». Пішла вона до льоду, внесла мені тарілочці. Я сіла та й їм. Така добра ратичка… А він увіходить та й каже: «Как би ти знала, матушка, чого я хочу»… Я кажу: чого? — «Так хочу я водки!..» Ну, то й пошліть, кажу, то й мені дасте. — Ото послав він за горілкою. Принесли. Налляв він таку здорову чарку, їй-богу, хе-хе-хе… та й випив. Відтак налляв і мені. «На, — каже, матушка, пей!» Я випила. — «Хочеш, — каже, й другу?» — Та випийте перше самі, то й я за вами вип'ю. Випили по другій. «Ну, тепер, — каже, — пайдьом гулять». — Підем, кажу. Приходимо, а мо-
