Вперше надруковано цього вірша в „Записках історично-філологічного відділу“, кн. XV, 1927 р., ст. 127.
Публікатор висловлює думку, що присвята „пані Н. Г.“ може вказувати на приятельку Ц. Неймана та Тжцінського — Габріолович.
Дату написання цього вірша треба, певно, віднести на кінець 80-х рр.
Вперше опубліковано в збірнику „Україна“, 1926 р., кн. 1
„Маруся Н.“ — Марія Зосимовна Недобаровська, дочка З. Ф. Недобаровського, автора „Моїх спогадів“ („Киевская Старина“, 1894, т. VII) та ін. Недобаровські з 1883 р. і до 1893 жили у Вінниці і були в близьких товариських відносинах з родиною Коцюбинських, особливо з Михайлом Михайловичем, з яким потім листувались. Листи ці загинули.
Вірш „Марусі Н.“ написаний на аркуші лінованого в клітку паперу, певно, з бльокнота. Написаний вірш „ярижкою“. Як згадується в публікації, М. З. Недобаровська так розповідає історію цього вірша: одного разу вона і М. М. пішли гуляти за місто. Недобаровська була чогось сумна. М. М. багато говорив про кохання, старався її розважити, а потім на другий день приніс цей вірш.
Вірш цей написано в кінці 80-х рр., але коли саме, Недобаровські не пам'ятають.
Ориґінал зберігався у Недобаровських.
Вперше надруковано в журналі „Дзвінок“, 1890 р., № 8.
Дата — „29 березіля 1890“. В архіві М. М. Коцюбинського зберігається рукопис цього твору. Написаний він на піваркушику поштового паперу.
Проти друкованого тексту в цьому рукописі є відміни. Після другої строфи в ньому є ще така незакреслена строфа:
На стінах світлиці біленькіх-снігових
Замріє малюнок напрочуд чудовий:
Козак виїжджає бряжчить острогами,
Сестричка вмиваєсь дрібними сліз(к)ами.
Над третім рядком є ще один варіянт так само незакреслений: „Козак (іде, іде) бряжчить острогами“.
Передостанній рядок написано замість такого: „За садом посієм ми жито на полі“.
Вперше надруковано в журналі „Дзвінок“, 1891 р., № 15, стор. 121—123.
Автограф датовано „6 січня 1891 р.“. Зберігається в Чернігівському музеї М. Коцюбинського.
Друкується за текстом „Дзвінка“.
