Ця сторінка ще не вичитана
Із пісень Гайневих.[1]
І.
Серце, серце! не нуди ся!
Вже-ж не вік пора смутна:
Що зїма забрала в тебе,
Те віддасть нова весна.
Скільки гарного ще в сьвіті!
Подивися без журби.
Все і все любить ти сьмієш,
Що захочеш, те й люби.
- ↑ Із тисячі Гайневих пісень захотіло ся мінї зробити тільки таку вибірку, яка-б зовсїм підходила під спільний тон мого »Пальмового гилля«. Через те я понасмикував собі Гайневих поезий не більше, як два з половиною десятки, тай то із циклів зовсім неоднакових, зовсім різних, а понанизував їх усї на одну низку; тим — то вийшов, може, такий розпорядок, що сам автор не знати, чи був би його похвалив. Та се треба сказати тільки про те, як я впорядкував чужі вірші. Що-ж до тексту кождої поодинокої поезиї, то там я ніде не робив жаднісіньких змін і силував ся перекладати дословно, от, хіба що инколи, проти моєї волі, в переклад могли по залітати деякі дрібні згадки з моїх власних віршувань (ті або инчі епітети, вислови, синоніми, то що).
