Ця сторінка ще не вичитана
Коло бога вправо — люди,
Ліворуч — стоять попи.
В них із пір'я пестрі ризи…
Отже-ж дметь ся те попівство!
Ну, а що там перед богом
На ступіньцї мармуровій?
Голомозе, безбороде,
У червоній камізольці?
То столітній старший жрець.
Скулив ся, ножі він го́стрить…
Осьміхається… а часом
І до бога підморгне́;
Десь, до тямки Віцлю-Пуцлю
Те підморгуваннє жрече! —
Сам посуплює він очі
Та губами воруши́ть.
Тут по східцях на́престольних
І музики храмовії
Бють у бубни й страшно ду́дять
На коровячі роги.
І бубніннє!… і дудіннє!…
А співці співають хором
Мехіканськеє Te Deum,
Наче нявкають коти.
Наче нявкають коти,
Ті коти, що звуть ся ти́гри,
Що хапають на поживу
Не мишей, але людей.
