Цю сторінку схвалено
Посьвята Вс. Хв. Міллєрови.
Не раз було: у Сириї далекій
Здобуду я Твій лист, — і серце задріжить,
Затуманїю весь, мов Турок коло Мекки,
І нервная рука конверт розтеребить.
— Viglietto dolce! — коло мене мова.
Я-ж паленїючи розгортую листки,
І пю нове життя з кожнїсїнького слова,
І перечитую прихильниї рядки.
Підводжу очи гень, на голубеє море…
На хвилях би помчавсь до Тебе, ясна зоре!
Зловив би погляд Твій, стиснув би щиро руку.
Ти віри додаєш у правду, у науку.
