Ця сторінка ще не вичитана
Сїдаймо-ж ген на моріжку,
Зазнаймо скількись днів утїх,
Поки́ новїтнїй моріжок
Ще не проріс із нас самих.
2.
Мене впевняють:„Буде пекло,
Ба є й тепера“. —
Не вірмо, серце, сїй промові:
Брехня й химера.
Коли-б усі пішли до пекла,
Хто пє й кохав,
То взавтра-б, наче на долонї,
Спустіло в раї!
3.
На дво́рі весна. Поруч ме́не — кохана.
У неї, мов в гуриї, стан.
Є кварта вина, — дак його попиваєм,
А з боку хвилюєть ся лан.
На де́-чию думку, се — погань, мерзота,
А я вдовольняю ся вкрай.
Бодай я зробив ся гидкійший од псюки,
Коли хоч згадаю за рай!
