Ця сторінка ще не вичитана
І.
Дивувалась зима,
Чом се тають сніги,
Чом леди присли всї
На широкій ріцї.
Ів. Франко.
Дивувала зима, дивувала ся:
Деж то сила її подівала ся?
Ще не вти́шились вітри студенії,
А луки розквітають зеленії!
Дивувала й земля, дивувала ся,
Звідки сили такої набрала ся:
Вільно дихає грýдьми розкритими,
І поля одягають ся квітами.
Тільки я нї-на-що́ не дивую ся,
Бо для мене зима не минула ся:
Я вдихаю не радість весняную,
А холодную смерть невблаганую .
