Роман (схопив його за груди). Скажений, опам'ятайся!
Самрось. Пусти, уб'ю!
Зінька. Пусти його, Романе! Благаю тебе, пусти!..
Писар (до Самрося). Братец, образумтесь! Я нікоторої обіди!.. Сестриця!..
Зінька. Підійди ближче! Підійди!.. Я тобі баньки видеру і пащеку роздеру!
Старшина. Такого коліна люди, нікоторої образованости!
Роман (однявши пляшку у Самрося, пха його). Геть, п'яний барило!
Самрось. Не хочеться тільки захожуватись…
Роман. Не хвались!
Настя. Ой, Зіню, душко моя, як же таки так?
Зінька. Мовчіть, мамо! До серця доходе, все виявлю, все!.. Привселюдно виявлю!..
Настя. Господь з тобою, моя дитино!
Писар. Ну, мир! З чорт зна чого неприятності! Роман Сафронович, подайте друг другу руки і амінь!
Роман. Ви що тут за мировий?
Писар. Я по-родственному.
Роман. Під три чорти!
Настя. Ну-ну, ти, болване! Це мій гість!
Роман. То й цілуйтеся з ним.
Настя (з ляком). Що?
Самрось. Сказав би я тобі слово!..
Роман. Відкашляйся, коли в горлі застрягло!
Самрось. Аз-буки-буряки, печеная редька!.. Тьху, на твою вченість! (Пішов).
Старшина. Ходім, ходім!.. Люди образовані, а таку необразованость заводите, нікоторої прибавки!.. Краще потанцюємо кандреля.
Писар. Отлічно! Акціос!.. Братець будуть ваш візовой… Амбажуйте мою мамашу. (Пішли).
Роман. Коли вже я злишуся цього гармидеру?
