Запросини делеґатів Закавказзя. Наймит уперше одягає комірець і краватку. Останні хвилі Каспія. Спомини про зустріч над Сурамським перевалом. Два погляди у бльокнот Северина! Тридцять п'ять ентузіястів радянської авіяції. Додому, додому.
— Ми запрошуємо вас, любі товариші, прислати делеґацію на десятиріччя українського комсомолу, — гримів з трибуни товариш Ісаєв.
— Гаразд, пришлемо! Обов'язково прилетимо на ваших українських літаках, — відповідали наші хазяїни…
Ми змучились, стомилися і переповнилися вражіннями. Надто багато ми побачили і пережили. Та й забруднились ми в путі і не один із нас з соромом поглядав на завазькану сорочку, вкриту сорокома пилюками і стома потами.
— А я вас перегнав, — похвалився Северин, витягуючи з-під подушки сіру сорочку, тільки но куплену в магазині за три карбованці 45 коп. Він гордовито обводить нас поглядом і одягає її. Він пишається своїм придбанням і згадує про своїх знайомих:
— Я маю красних дівчат за добрих знайомих. Хочу приїхати додому і не осоромитись перед Акулиною та Марусею, що мене поважають…
Ми всі оточуємо батраки, і допомагаємо одягатись.
