Сторінка:Кулик Іван. Антологія американської поезії. 1928.pdf/115

Я це подобаю. Я знаю, що за почуття,
Про певні аргументи думати, коли вже їх вживати пізно.
Гарольд асоційований з латинкою у нього.
Він запитав мене, що про гарольдівські я думаю слова,
Що він латинь оту, як скрипку, може вчити,
Бо любить її так — от, справді, аргумент.
Сілас казав, що він не міг примусити повірить хлопця,
Що міг би воду він знайти з оріховим кілком.
Вже це доводить, скільки там добра йому дала та школа.
Він думає, коли б він мав іще можливість
Повчить його, як треба ладувати сіно…»
«Я знаю, це талант Сіласа є єдиний.
Він на належне місце кожний оберемок накладає,
Й зазначує і підраховує, щоб потім здати звіт,
Так що він потім легко знайде кожне й переложить
При виладованні. Сілас це добре робить.
Виймає сіно, як пташині гнізда величезні.
Й ніколи сам на те він сіно не стає,
Яке піднести має, а напружується, щоб підноситись самому».
«Він каже, як би міг він хлопця цього хоч навчити,
Той міг хоч для когось на світі ще придатись:
Бо жаль йому дивитися на хлопця, одурманеного геть книжками.